Пам’ять, що живе в серці громади…
Пам’ять, що живе в серці громади…
Сьогодні — рівно десять років, відколи наш земляк, наш захисник — Дмитро Васильєв — поклав своє життя за свободу України. Це біль, який не вщухає, і пам’ять, яку ми пронесемо крізь роки.
Дмитро Володимирович був не просто воїном — він був другом, сином, учнем, звичайним хлопцем із Чорноморського, який колись навчався у нашому ліцеї, а згодом став героєм.
Сьогодні діти прийшли до пам’ятної таблички, встановленої на стіні Чорноморського ліцею, щоб вшанувати його пам’ять. Вони поклали квіти, зупинилися у мовчанні, і в кожному погляді було відчуття вдячності й гордості. Це ті, заради кого Дмитро пішов на війну. Це те майбутнє, яке він захищав.
Низький уклін родині Дмитра. Ми з вами в молитві, в пам’яті, в щоденній вдячності.
Герої не вмирають. Вони живуть — у серцях, у шкільних стінах, у дитячих очах, у кожному вільному подиху рідної землі.
Вічна слава Дмитру Васильєву.
Вічна пам’ять Герою.
